З кінця 2015 року, коли лідери найбільш розвинених країн світу підписали Паризьку угоду про заходи щодо зниження вмісту вуглекислого газу в атмосфері, кліматична тематика знову і знову надає нові імпульси світовому порядку сталого розвитку. Понад 60 країн заявили про свою вуглецеву нейтральність до 2050 року – узгодженого терміну, який, на думку вчених, має бути дотриманим, аби уникнути найстрашнішої кліматичної катастрофи в історії людства.
Держави, які взяли курс на вуглецеву нейтральність, вже почали працювати в двох напрямках: скорочувати викиди CO₂ та інших парникових газів при виробництві товарів і їх транспортуванні, а також компенсувати викиди за допомогою сторонніх проєктів.
Утім, ще до недавнього часу доля Паризької угоди була під великим питанням через позицію найбільшого забруднювача повітря в світі – Китаю. Ті кілька десятків країн, що підписали Паризьку угоду, залишалися в меншості перед КНР, на яку зараз припадає 30% світових викидів вуглекислого газу.
Китай відмовлявся підписувати Паризьку угоду в повному обсязі на тій підставі, що він – як економіка, що розвивається – не повинен нести такий же тягар скорочення викидів, як розвинені країни, забруднення яких залишалося неконтрольованим упродовж десятиліть.
Але у вересні минулого року китайський лідер Сі Цзіньпін після тривалих переговорів нарешті підтвердив готовність КНР виконувати всі основні умови Паризької угоди.
Тоді ж був узгоджений графік переходу від нинішньої моделі економіки КНР (заснованої на застосуванні «брудних» енергоносіїв і неконтрольованих викидів парникових газів в атмосферу) до «вуглецевої нейтральності». Відповідно до укладених у вересні минулого року домовленостей Китай з 2021 року починає глобальну трансформацію економіки, проте до 2030 року в межах раніше затверджених планів розвитку КНР рівень викидів вуглекислого газу буде збільшуватися, а потім протягом наступних 30 років знижуватися. КНР планує досягти вуглецевої нейтральності до 2060 року, на 10 років пізніше інших учасників Паризької угоди.
Утім до недавнього часу експерти сумнівалися, що Китай вже незабаром зважиться на якісь рішучі кроки в межах укладених домовленостей – і це незважаючи на багато в чому декларативні заяви про плани зі скорочення надлишкових виробничих потужностей, які звучать з високих трибун у КНР з 2016 року. Але у травні поточного стало зрозуміло, що Піднебесна досягла певного негласного компромісу з екологічним «Паризьким клубом» і готова до рішучих дій.
Першим кроком Китаю стало – не більше і не менше – скасування з 1 травня поточного року повернення ПДВ на експорт 146 видів металопродукції. Зокрема, з початку місяця китайська влада скасувала для своїх виробників повернення ПДВ у розмірі 13% на експорт гарячекатаного прокату, катанки й арматури. Паралельно з цим Китай знизив до нуля мита на імпорт чавуну, брухту та напівфабрикатів, які використовуються у виробництві сталі.
