У тому чи іншому вигляді протекціонізм властивий усім країнам. Символічно, що один з перших указів Джо Байдена на посту Президента США називається «Купуй американське». Можна згадати також жорсткі вимоги до сертифікації та допуску імпорту на ринок, що застосовуються в ЄС і Китаї, локалізацію у публічних закупівлях у РФ. Наприклад, для харчових продуктів процес погодження всіх сертифікатів та отримання дозволів на експорт до ЄС та Китаю може тривати роками.
Кожна країна сама шукає баланс між вільною конкуренцією та заходами державної підтримки, універсального рішення тут немає. Імпортозаміщення дійсно не розвиває вільну конкуренцію та може вплинути на споживачів, для яких імпорт є комфортним. З іншого боку – необхідно з чогось починати.
Чим більше доданої вартості формується всередині країни, тим краще для її економіки. Гарний приклад – згаданий під час ефіру програми «Свобода слова Савіка Шустера» на телеканалі «Україна» скандальний львівський тендер на закупівлю автобусів.
Є український завод «Електрон», який замовляє послуги та комплектуючі інших національних виробників, наймає спеціалістів. Його продукція може бути дорожчою, ніж імпорт, але на кожній ланці виробництва сплачуються податки, створюються робочі місця. Отже з одного автобуса українського виробництва до бюджету надходить вдвічі більше, ніж при закупівлі білоруського. Важливо, що всі ці кошти залишаються в українській економіці. А більш дешевий (імпортний) автобус врешті решт виявляється не таким вже вигідним вибором.
Звідси постає проблема – конкуренція між довгостроковими та короткостроковими цілями.
Адже на те, щоб побачити ефект від імпортозаміщення, можуть піти роки. Це занадто довга перспектива для бізнесу, який живе у надшвидкому темпі та змушений забезпечувати прибутковість «тут і зараз».
Другий момент – виваженість. У кожному випадку треба оцінювати, коли імпорт є незамінним, а коли необхідно приймати непопулярні рішення та запроваджувати обмеження, щоб підтримати українських виробників.
Знайти компроміс та визначити, які товари мають підпадати під програму імпортозаміщення, – основне завдання, яке мають вирішити урядовці та бізнес.
В епоху глобалізації жодна країна не зможе обійтись без захисту внутрішнього ринку, і Україна також має зробити цей крок.
